Маніоформний синдром при гіпертонічній хворобі

3. Основні симптоми та синдроми при гіпертонічній хворобі та симптоматичних артеріальних гіпертензіях. Гіпертонічні кризи

Твердий, напружений пульс – спостерігається при підвищенні артеріального тиску.

Підвищення тиску в артеріальних судинах

Гіпертонічна хвороба (есенціальна гіпертензія, первинна гіпертензія)

Хронічне захворювання з прогресуючим перебігом, основним клінічним проявом якого є підвищення артеріального тиску при неможливості виявити ймовірні причини цього підвищення

Раптове значне підвищення артеріального тиску з погіршенням самопочуття хворого.

Акцент ІІ тону на аорті

Посилене звучання ІІ тону над аортою, гучніше ніж над а.pulmonalis, відображає підвищений артеріальний тиск у великому колі кровообігу

Гіпертрофія лівого шлуночка

Потовщення стінок міокарда, зумовлене перевантаженням серця тиском або обємом (посилення роботи серця проти високого тиску в артеріальному руслі – при артеріальній гіпертензії)

ЕКГ–ознака гіпертрофії лівого шлуночка, яка розраховується наступним чином:

ЕКГ–ознака гіпертрофії лівого шлуночка, яка розраховується наступним чином:

Деталізований зміст теми:

Гіпертонічна хвороба — це хронічне з прогресуючим перебігом захворю­вання, основним проявом якого є підвищення артеріального тиску, зумовлене порушенням механізмів центральної нервової регуляції судинного тонусу. Термін “есенціальна гіпертензія” був запропонований ВООЗ у 1978 році для визначення стану, на тлі якого спостерігається високий артеріальний таск (АТ) за відсутності очевидної причини його підвищення. Він відповідає терміну “гіпертонічна хвороба”.

Тобто, поняття гіпертонічної хвороби відноситься до таких гіпертензивних станів, які первинно не зумовлені захворюваннями нирок, залоз внутрі­шньої секреції, органічними ураженнями судин, серця, нервової системи, а де­терміновані функціональними зрушеннями в системі центральних нервових ме­ханізмів, які регулюють рівень артеріального тиску.

Симптоматична артеріальна гіпертензія — синдром, зумовлений вторинним підвищенням артеріального тиску при деяких захворюваннях. Артері­альна гіпертензія — один із провідних симптомів захворювань нирок (ниркова або нефрогенна гіпертензія), залоз внутрішньої секреції (ендокринна гіпертензія), серця і великих судин (гемодинамічна і ангіогенна гіпертензія), внаслідок ін­токсикації лікарськими препаратами (лікарська гіпертензія).

Симптоматичні артеріальні гіпертензії зустрічаються лише у 10-12 відсо­тків випадків підвищеного артеріального тиску. В усіх інших випадках таке під­вищення зумовлено гіпертонічною хворобою, яка уражує 30-35 відсотків доро­слого населення.

Гіпертонічною хворобою хворіють люди жіночої та чоловічої статі, пере­важно після 40 років. Однак захворювання зустрічається також у людей молодо­го віку, зокрема, у підлітків та дітей.

Важливим пусковим механізмом розвитку гіпертонічної хвороби вважаю­ться порушенням функцій вищих нервових апаратів головного мозку (кори, гі­поталамусу, довгастого мозку), які регулюють тонус судин, насамперед артері­ол. В етіології гіпертонічної хвороби важливу роль відіграють різноманітні зов­нішні та внутрішні фактори, для визначення яких використовують термін «фактори ризику». До них відносяться надмірне нервове напруження, негатив­ний стрес, травма мозку. Серед інших факторів слід відмітити негативну роль паління, зловживанням алкоголем. Важливе значення має також зловживання кухонною сіллю, рідиною. Певну роль відіграють порушення режиму праці та відпочинку, психічні травми, фізичні перенавантаження, метереологічні факто­ри .

Другие публикации:  Ушная чесотка у кролика лечение

До внутрішніх причинних факторів виникнення гіпертонічної хвороби належать токсичні ураження нервової системи при довготривалих захворюван­нях, особливо інфекційних, обтяжена спадковість, ендокринні порушення, ате­росклероз.

Здоров’я А-Я

Гіпертонічний криз: як розпізнати загрозу та запобігти ускладненням

Восени на нас “полюють” не лише нежить та застуда, погіршується також перебіг багатьох хронічних захворювань. У багатьох відбувається загострення такого поширеного захворювання як артеріальна гіпертензія — гіпертонічний криз.

Як запобігти розвитку хвороби та за яких симптомів треба негайно викликати екстрену допомогу — розповідає Лариса Міщенко, доктор медичних наук, науковий співробітник ДУ “ННЦ Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска” НАМН України.

Що таке гіпертонічній криз

Гіпертонічній криз – це раптове значне підвищення артеріального тиску від базового рівня (нормального або підвищеного). Загрозу здоров’ю та життю несе значне підвищення АТ (як правило > 180 та/або 120 мм рт.ст.), яке ускладнюється смертельно небезпечними станами. Зокрема йдеться про розвиток мозкового інсульту, інфаркту міокарда, набряку легень та деякими іншими невідкладними станами (гіпертензивнаенцефалопатією, злоякісною гіпертензією, аневризмою аорти або еклампсією). Причиною розвитку тяжких ускладнень артеріальної гіпертензії може стати як дуже високий рівень артеріального тиску, так і ступінь його зростання.

Симптоми гіпертонічного кризу

Негайно телефонуйте 103, якщо помітили такі симптоми гіпертонічного кризу, коли разом зі значним підвищенням артеріального тиску з’являється:

  • інтенсивній біль або значний дискомфорт за грудиною чи в ділянці серця;
  • порушення мови, слабкість в одній руці, асиметрія обличчя;
  • інтенсивний головний біль, який супроводжується сплутаністю свідомості та розладами зору;
  • нудота й блювота;
  • задуха;
  • судоми;
  • втрата свідомості;
  • виражені тривожні розлади.

В таких ситуаціях потрібно негайно викликати швидку: в більшості випадків знадобиться госпіталізація для уточнення діагнозу та лікування невідкладних ускладнень артеріальної гіпертензії.

Однак дуже часто підвищення артеріального тиску не потребує екстреної допомоги і госпіталізації. Йдеться про ті випадки, коли значне раптове підвищення артеріального тиску супроводжується головним болем, запамороченням, відчуттям тривоги, пришвидшеним серцебиттям. Натомість відсутні вищеперелічені симптоми гострого гіпертензивного ураження серця, головного мозку, нирок або артерій. Такі стани визначаються як неускладнені гіпертонічні кризи, які в більшості випадків не потребують невідкладної допомоги та можуть лікуватись амбулаторно. Для зниження тиску при неускладненому гіпертонічному кризі використовуються таблетовані швидкодіючі антигіпертензивні препарати (на відміну від невідкладних станів, коли застосовуються переважно внутрішньовенні ін’єкції). Для прискорення зниження тиску таблетки рекомендовано застосовувати сублінгвально – тобто покласти під язик, де вони швидко розчиняються та всмоктуються та починають діяти приблизно через 15-30 хвилин. Порадьтеся зі своїм лікарем перед прийомом будь-яких ліків! Адже, наприклад, ефективний для зниження тиску розчин ніфедипіну для перорального застосування у разі преедозування може мати несприятливі наслідки для мозку й серця.

Причини гіпертонічних кризів

Щоби мінімізувати ризик дестабілізації артеріального тиску, важливо розуміти основні причини виникнення гіпертонічних кризів. Передусім це:

  • неадекватне лікування артеріальної гіпертензії (недостатня кількість або низькі дози препаратів);
  • відмова або зміна режиму призначеної лікарем антигіпертензивної терапії;
  • неліковані тривожні розлади (вони дуже часто провокують вегетативні пароксизми з раптовим значним підвищенням тиску та відчуттям тривоги, страху, ознобом, рясним сечовиділенням).
  • деякі вторинні гіпертензії (феохромоцитома, реноваскулярна гіпертензія).
Другие публикации:  Семь дешевых лекарств от простуды которые заменят дорогие препараты

Як попередити гіпертонічний криз: профілактика

Найкращим способом профілактики гіпертонічного кризу і уникнення важких гіпертензивних ускладнень є обізнаність пацієнтів щодо артеріальної гіпертензії та ефективна взаємодія з лікарем.

Реальними засобами, які допомагають контролювати гіпертензію, є:

  • регулярне застосування підібраної лікарем антигіпертензивної терапії;
  • відмова від куріння та зловживання алкоголем;
  • правильне харчування, зокрема — обмеження вживання харчової солі до 5 г/добу;
  • зменшення ваги у разі надлишкової ваги або ожиріння;
  • регулярні аеробні фізичні навантаження.

Пацієнтам також варто самостійно контролювати артеріальний тиск, що допоможе вчасно виявити його незначне зростання, звернутись до лікаря по корекцію лікування та запобігти значній дестабілізації й розвитку гіпертонічного кризу.

Первинна артеріальна гіпертензія

Первинна артеріальна гіпертензія — викликана різноманітними генетичними факторами та факторами навколишнього середовища, які порушують функцію однієї або кількох регулюючих АТ систем, що призводить до встановлення АТ на вищому рівні. Значущу роль у розвитку АГ відіграють: ренін-ангіотензин-альдостеронова (РАА) система, симпатична вегетативна нервова система, натрійуретичні пептиди та речовини, що продукуються судинним ендотелієм (простациклін, NO, ендотеліни). Ризик розвитку АГ збільшують: надмірне споживання натрію, низька фізична активність, ожиріння (особливо центрального типу), психічний стрес (збільшення тонусу симпатичної вегетативної нервової системи).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ вгору

Переважно має безсимптомний перебіг. Може проявлятись болем голови, порушенням сну, швидкою втомлюваністю. Інші суб’єктивні і об’єктивні симптоми з’являються разом із розвитком органних ускладнень АГ. У більшості хворих з неускладненою АГ фізикальне обстеження не виявляє суттєвих відхилень, за винятком підвищеного АТ. У деяких хворих АГ впродовж тривалого часу має лабільний перебіг і не викликає органних ускладнень, тоді як у інших — відразу розвивається її постійна форма. З часом це призводить до: гіпертрофії лівого шлуночка; прискореного розвитку атеросклерозу у сонних, коронарних, ниркових артеріях і артеріях нижніх кінцівок; підвищення жорсткості артерій; інсульту; порушення функції нирок (ранній симптом — альбумінурія 30–300 мг/добу; ураження нирок зазвичай розвивається повільно; при легкій і помірній АГ симптоми ниркової недостатності спостерігаються рідко, зазвичай після тривалого багаторічного перебігу АГ) і ниркової недостатності; розшарування аорти; змін в судинах сітківки. Ризик смерті з приводу судинних захворювань — підвищений.

Діагностичні дії включають:

1) підтвердження діагнозу АГ;

2) визначення причини АГ (первинна чи вторинна);

3) оцінку серцево-судинного ризику, органних ускладнень і супутніх захворювань.

1. Вимірювання АТ: з метою визначення рівня АТ у пацієнта; проведіть традиційні вимірювання (офісні, тобто виконані у лікарському кабінеті), оцініть результати вимірювань, виконаних пацієнтом самостійно (→нижче), а також добове моніторування АТ (ДМАТ →розд. 25.2.3).

2. Лабораторні аналізи: обов’язкові у кожного пацієнта:

Другие публикации:  Можно делать прививки акдс и гепатит вместе

1) рівень гемоглобіну і/або гематокрит;

2) концентрації натрію, калію, глюкози (натщесерце), креатиніну (оцінка швидкості клубочкової фільтрації за формулою CKD‑EPI або MDRD →розд. 14.2), сечової кислоти, загального холестерину, ЛПНЩ, ЛПВЩ, ТГ в сироватці;

3) аналіз сечі — мікроскопія, оцінка кількості білка в сечі за допомогою смужкового тесту, а також оцінка альбумінурії.

3. ЕКГ: 12-канальна у кожного хворого →розд. 25.1.1.

4. Дослідження, рекомендовані при потребі розширення діагностики :

1) відсоток глікованого гемоглобіну (якщо рівень глюкози в плазмі >5,6 ммоль/л [102 мг/дл] або раніше діагностовано цукровий діабет);

2) кількісна оцінка протеїнурії (у випадку позитивного смужкового тесту);

3) оцінка добової натрій- і калійурії;

4) ДМАТ і домашнє вимірювання АТ;

5) ехокардіографія — оцінка гіпертрофії лівого шлуночка і серцево-судинного ризику;

6) холтерівське моніторування (у випадку аритмії);

7) УЗД сонних артерій — товщина середньої і внутрішньої оболонки, атеросклеротичні зміни;

8) УЗД периферичних артерій і органів черевної порожнини;

9) оцінка швидкості пульсової хвилі;

10) оцінка кісткочково-плечового індексу →розд. 2.27.1;

11) обстеження очного дна (у хворих з тяжкою для контролю або резистентною АГ з метою виявлення змін, які відповідають ІІІ і ІV періодам);

5. Дослідження , рекомендовані при наданні спеціалізованої медичної допомоги:

1) дослідження з метою виявлення судинно-мозкових, серцевих, судинних і ниркових ускладнень (є обов’язковими при резистентній або ускладненій АГ);

2) інші дослідження, залежно від підозрюваної форми вторинної АГ.

6. Самостійне вимірювання АТ (принципи його проведення→розд. 25.2.2): показання:

1) з метою діагностики;

2) під час початкової фази або інтенсифікації гіпотензивного лікування;

3) під час довготривалого моніторингу хворих.

Рівні АТ з ≥2-х вимірювань, проведених під час ≥2-х оглядів. Первинна АГ діагностується після виключення вторинної АГ.

Скринінгові вимірювання АТ виконуйте принаймі раз в році у всіх дорослих, незалежно від попередніх значень АТ.

1. Вторинна АГ : клінічні показання і діагностика вторинної АГ→табл. 2.20-2.